В нас завжди були особливі стосунки. І, навіть коли я повернулася аж через два роки, Він зустрів мене не докорами покинутого коханця, а горнятком запашної кави, м‘яким та смачнючим сметанником, сирником, круасаном, штруделем, медівником, тірамісу... Продовжувати можна нескінченно.
Ще Він приніс мені плед та обійняв запахом вже осінніх квітів та таких всюдисущих сульфіній. «Я також сумував», - доніс до мене повідомлення вечірній вітер і я зрозуміла, мене пробачили.
Так, я про Нього, його величність місто Львів. Місто із власним характером та такою незабутньою атмосферою.
Місто, яке завжди перебуває на межі між «Чимось» та «Чимось». І кожного разу коли я в його обіймах, я прислуховуюсь, намагаючись відчути ці «межі». Місто символів. Місто - охоронець. Недарма тут окрім левів така купа усіляких знаків. Дивитись, не передивитись...
Місто, де автоматично починаєш розмовляти українською, невимушено та з насолодою.
Місто натхнення та усіляких дрібничок, які створюють цей неймовірний затишок.
- Ой, як це ви файно припаркувалися, а можете ще трішечки зробити таку красу мені лівіше?! - охоронець готелю, із білозубою посмішкою та шикарними вусами, десь років під 65, ще з минулого разу запам‘ятався мені тим, що відібрав у два рази вищого та кремезнішого Чоловіка нашу валізу та ластівкою злетів із нею на третій поверх. Цього разу речі для поїздки я спакувала окремо - у два маленькі пакети.
- Ми до вас із музичним привітанням, - у ресторані «Медівня», музики нам заспівали «Ніч яка місячна». Послухали із задоволенням, незважаючи на те, що після 500 подоланих кілометрів, трішки ще хитало. Був би тут Батько, він би ще й заспівав, подумала я.
- Вам до юшки із білими грибами додати канапок із домашнім сиром, помідорами та часничком? Рот миттєво наповнився слиною і все, що змогла - тільки швидко захитати вверх-вниз головою...
- Вам чаю із ромашкою, домашніми травами, чебрецем, або, може, малинки перетертої? «Місто, де ніколи не хочеться чаю» - співав Вакарчук рядки зі своєї нової пісні про Нього. Дарма він так, хочеться, ще й як. Все залежить від того, як запропонувати.
Далі ж були вузенькі й недуже вулички, вимощені бруківкою, церкви з хоругвами, купа магазинчиків, ще більше затишних кафе та ресторацій, музеї....
Ліхтарі, ці особливі ліхтарі з сульфініями, що їх обіймають. І леви, величезна кількість левів, вони всюди: лежачи, сидячи, стоячи охороняють спокій усіх тих, хто наповнює життям це місто.
Небо у Львові завжди цікаве, а які тут повні... Цього разу Ти створив мені щось надзвичайне. Вранці Світло просочувалось крізь купу маленьких хмаринок і враження, що мені показують візерунки калейдоскопу, не залишало мене. Всі будівлі та статуї одразу стали вкрай таємничими, і... навіть трохи пихатими.
А потім... була злива, грім та блискавки. Довго - довго, із задоволенням, зі смаком. Все, як я люблю. Очистилось все, місто, люди, птахи, мої думки.
Ми ж швидко побігли купувати прозору парасольку із райдужним відливом, яка так мені
сподобалась. Задовго до зливи, я тримала її в руках і з думкою, ну навіщо ще одна, десята, поклала її на місце. Твій натяк зрозуміли, парасольку купили.
Заснула я під колискову, яку Ти заспівав мені з найближчої до готелю дзвіниці. Не сумуй, я обов‘язково повернуся до Тебе знов, було, напевно, останньою моєю думкою перед тим, як поринути в світ сновидінь.
P.S. Приїздіть сюди надовго, смакуйте це Місто крапля за краплею. Але не випивайте його швидко, як вашу каву або ж вишневу наливку, а може це буде липовий чай із м’ятою, залишайте собі ще цього неймовірного задоволення на потім. Відкривайте свій Львів, створюйте власну історію кохання з Ним.
(с) VitaliyaArt
Comments